Київська фортеця, Госпітальне укріплення

Госпітальне укріплення київської фортеці це напівпідземнеа споруда з товстими стінами із цегли та каменю. У стінах прорізані амбразури і бійниці, а по периметру капоніру, на валах, розташовані гармати. Спроектована хитромудрим способом фортеця в свій час вважалася неприступною.

Історія госпітального укріплення

В 1830 році був затверджений план розширення Київської фортеці. Він передбачав будівництво Госпітального укріплення, які було зведено у 1844 році. До складу Госпітального укріплення входить оборонна споруда «Косий капонір». Назва пов'язана з тем що для зручності ведення артилерійського флангового вогню Косий капонір розташований під кутом до земляного валу фортеці. Наземна частина Косого капоніру виходила на схили Черепанової гори. Спершу він використовувався для зберігання зброї та артилерійських запасів.

На початку 60-х років 19 сторіччя капонір був перетворений у політичну в'язницю. Бійниці для рушниць і гармат були перетворені у вікна із ґратами, а приміщення для солдатів і зброї — у камери й карцери. За жорстокий режим цю в'язницю називали «Київським Шлісельбургом» — ув'язненим не дозволялося навіть розмовляти один з одним, за порушення режиму саджали в карцер, у якому за час існування в'язниці, померло близько десятка людей. Товсті стіни капоніра і його напівпідвальне розташування зіграли свою роль — жодному з ув'язнених не вдалося втекти.

Першими в'язнями Косого капоніру були учасники польського повстання 1863 року. Біля його стін були розстріляні командири польських повстанських загонів — на цьому місці пізніше встановили пам'ятний хрест.