Києво-печерська лавра

Києво-Печерська Лавра це унікальний монастирський комплекс, занесений ЮНЕСКО до списку пам'ятників всесвитнього значення. Більш ніж 43 мільйони туристів зі всього світу побувало на його території за час його існування. Комплекс включає в себе надземну частину(релігійні споруди)та підземну(печери) частини.

Історія Києво-Печерської Лаври

Києво-Печерська Лавра бере свій початок у 1051 році, коли чернець Антоній поселився в цій місцевості у виритій на схилі гори печері. Незабаром до нього приєдналися однодумці, які почали розширювати печери, а пізніше коли підземний притулок перестав вміщати усіх братів — зводити перші надземні будівлі.

Саме від печер і походить назва монастиря, а слово «лавра» означає статус, його отримували великі й впливові монастирі, які нагадували своїми розмірами невеликі містечки, що мають свої вулиці (у перекладі із грецького «лавра» — вулиця).

З 70-х років XI століття в монастирі розпочалося інтенсивне будівництво, були зведені Успенський собор, Троїцька надбрамна і Трапезна церкви.

Монастир відігравав помітну роль у розвитку української культури — будівництво храмів удосконалювало майстерність архітекторів й художників, тут була заснована перша на Русі друкарня. У Лаврі жили і працювали відомі літописці, письменники, вчені, художники, лікарі, книговидавці. Саме тут близько 1113 року літописець Нестор склав «Повість минулих літ» — основне джерело наших знань про Київську Русь.

Після великої пожежі у 1718 почалося відновлення ушкоджених будинків і спорудження нових. Успенський собор і Троїцька надбрамна церква набули вид бароко, а навколо території верхньої Лаври були зведені кам'яні мури. Таким чином, у середині XVIII сторіччя сформувався унікальний архітектурний ансамбль Лаври, який в основному зберігся до нашого часу. Києво-Печерська Лавра стала найбільшим монастирем на всій Русі, площа якого становить майже 30 гектарів.

Києво-Печерську Лавру не залишав без уваги жоден з руських правітелів — і Петро Перший і Катерина й Микола II відвідуючи Лавру брали благословення у настоятеля, а також передавали в дарунок монастирю золоті хрести і лампади, покриті діамантами оклади богослужбових книг.

Після приходу до влади комуністів у 1917 для монастиря настали важкі часи — усе його майно було оголошено націонализоване, а сам монастир незабаром закрили та через якийсь час відкрили тут музейне містечко.

У 1941, під час другої Світової Війни був підірваний та повністю зруйнований Свято-Успенський собор. Дотепер точно не встановлене ким проводилися підривні роботи — німцями, або радянським підпіллям.

У червні 1988 року ново створеній Печерській громаді була повернута територія Далеких печер з усіма наземними будівлями й печерами, а у 1990 передана територія Ближніх печер.

Печери Києво Печерської Лаври

Печери це система підземних коридорів, що складається з двох частин — Ближніх та Дальніх. Перші літописні згадки печер припадають на 1051 рік. Спершу в печерах жили ченці, пізніше там стали ховати померлих жителів монастиря. Зокрема там знаходяться рештки Нестора Літописця, автора «Повісті минулих літ», Іллі Муромця — билинного героя та мощі нетлінних лаврських святих.

У деяких підземних келіях жили ченці затворники, що присвятили своє життя молитвам — у стінах печерних коридорів залишилися віконця келій через які їм передавали їжу й воду.

Про довжину лаврських печер ходять легенди, — говорять що підземні ходи йдуть під Дніпром, а також зв'язують Лавру з іншими монастирськими печерами Києва та Чернігова.

Церкви Киэво Печерської Лаври

Успенський собор
Велика лаврська дзвіниця
Трапезна церква і Трапезна палата
Троїцька надбрамна церква
Церква Всіх Святих
Церква Різдва Богородиці
Аннозачатієвська церква
Хрестовоздвиженська церква
Церква Всіх преподобних отців печерських
Церква Спаса на Берестовому
Церква Воскресіння Христового
Церква Феодосія Печерського
Церква святого Миколи
Церква Живоносного джерела